Дизайн, Проекты гостиниц, ресторанов. Консалтинг гостиничного и ресторанного бизнеса.

новости индустрии гостеприимства

22 /08  2014 

Дизайн гостиниц, ресторанов, гольф-клубов


Еnglish version

 
 

 Otel-E. Site Map           

Услуги Нашей Компании

Проектные и Дизайнерские

Услуги Оператив. Конслалтинга

Наши Проекты

Рубрикатор Проекты

Текущие Проекты

Фотографии Проектов

Эскизы к Проектам

3D Визуализации

Планировочные решения

Расчет Освещенности

Чертежи к Проектам

Технология к Проектам

Публикации в СМИ

Нормативные Акты

Законы и лицензирование

Требования и стандарты

События и Статистика

Статистика стоимостей

Дизайн и новинки

Развитие гостиничного бизнеса

Основы ресторанного бизнеса

Архитектура HoReCa
Архитектура гостиниц
Сетевые Гостиницы
Гостиничные сети
Арт Гостиницы
Modern-ART-Hotels
Дизайн Гостиниц -Ресторанов

Словари для рестораторов

Дизайн интерьера

Декор и декорирование

Cтили в дизайне

Мебель гостиниц

Тех. Организация HoReCa

Службы общественного питания

Кухня ресторанов и гостиниц

Сервис и персонал

Оборудование

Пр.для Автоматизации гостиниц

Пр. Автоматизации ресторанов

 

Гостиницы - Рестораны

События и статистика

Статистика стоимостей

Дизайн и новинки

Развитие гостиничного бизнеса

Основы ресторанного бизнеса

Архитектура HoReCa

Архитектура гостиниц

Cетевые гостиницы

Гостиничные сети

Арт гостиницы

Modern-ART-Hotels

Дизайн

Словари для рестораторов

Дизайн интерьера

Декор и декорирование

Cтили в дизайне

Мебель гостиниц

Технологическая организация

Службы общественного питания

Кухня ресторанов и гостиниц

Сервис и персонал

Оборудование

Пр.для Автоматизации гостиниц

Пр. Автоматизации ресторанов

Если Вы не нашли интересующую Вас  информацию на нашем сайте, пожалуйста, обратитесь к нашим консультантам - они   ответят на все Ваши вопросы.

Tel.:  +38 095 653 7033
mail:   otel-e@list.ru

Закон Украины про туризм.

       ЗАКОН УКРАЇНИ

Про туризм

 Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Метою Закону є створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їх обов'язків і відповідальності.
Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з наданням туристичних послуг, а також на громадян, які їх отримують.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі вживаються такі терміни:
туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю;
турист (мандрівник) - особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін;
туристична діяльність - діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог цього Закону та інших актів законодавства України;
екскурсійна діяльність - діяльність по організації подорожей, що не перевищують 24 години у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо;
туристичні ресурси - сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста;
суб'єкти туристичної діяльності - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг;
туристична індустрія - сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів;
туристичні послуги - послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів;
туристичний продукт - комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі;
туристський ваучер (путівка) - документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг;
тур - туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо);
керівник туристської групи - особа, що є представником суб'єкта туристичної діяльності і виступає від його імені, супроводжує туристів, забезпечує виконання умов договору про надання туристичних послуг, володіє фаховими знаннями про країну (місцевість) перебування, і, як правило, - мовою країни перебування або загальнозрозумілою там мовою;
гід (екскурсовод) - особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об'єкти показу, а також мовою цієї країни чи мовою іноземних туристів, яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг. Гід-індивідуал здійснює свої функції лише на підставі ліцензії;
ліцензія на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг, - спеціальний дозвіл, що підтверджує право його власника на здійснення відповідного виду або комплексу видів діяльності, визначених цим Законом та іншими актами законодавства України;
сертифікат відповідності - документ, що підтверджує якість туристичних послуг та їх відповідність конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Стаття 2. Законодавство України про туризм

Законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства України, що видаються відповідно до них, міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна.

Розділ II

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 3. Державна політика в галузі туризму

1. Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності.
Державна політика у галузі туризму визначається Верховною Радою України.
2. Основними напрямами державної політики в галузі туризму є:
залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;
забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил;
захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;
створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;
запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;
заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;
встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;
створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;
забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;
підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.


Стаття 4. Органи державної виконавчої влади в галузі туризму

1. Центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України по туризму, повноваження якого визначаються цим Законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державний комітет України по туризму на підставі цього Закону:
реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток;
бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. В межах своїх повноважень розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства та вносить пропозиції щодо його вдосконалення;
визначає перспективи та напрями розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, його матеріально-технічної та соціальної бази, забезпечує їх виконання;
координує діяльність міністерств і відомств, туристичних підприємств та організацій незалежно від форм власності у питаннях, пов'язаних з прийомом та обслуговуванням туристів в Україні та організацією туристичних поїздок за кордон;
організує інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з питань туристичної діяльності;
сприяє розвитку конкуренції на ринку туристичних послуг, створює рівні можливості на ньому для всіх суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;
здійснює ліцензування (позбавляє ліцензій) діяльності суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, що надають туристичні послуги. Разом з Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації встановлює державні стандарти у сфері туристичних послуг, проводить сертифікацію та атестацію туристичних підприємств, контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговування туристів;
організує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, проведення науково-дослідних робіт у галузі туризму;
бере участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє інтереси України з питань туризму в інших країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном.
Рішення Державного комітету України по туризму, що регулюють питання туризму та видані в межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, туристів.
2. Місцевими органами державної виконавчої влади в галузі туризму є відповідні структурні підрозділи у складі органів державної виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковані цим органам влади та Державному комітету України по туризму. В разі необхідності в місцях пріоритетного розвитку туризму зазначені органи можуть створювати представництва (бюро).
Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади в галузі туризму визначаються положеннями про них, які затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади за погодженням з Державним комітетом України по туризму.

Стаття 5. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності

Суб'єкти туристичної діяльності з метою поліпшення обслуговування туристів, впровадження позитивного досвіду роботи можуть створювати свої об'єднання або асоціації, що діють відповідно до чинного законодавства України, їх статутів, які затверджуються зборами представників суб'єктів туристичної діяльності, що входять до складу об'єднань або асоціацій.

Стаття 6. Рада представників суб'єктів туристичної діяльності

При Державному комітеті України по туризму створюється рада представників суб'єктів туристичної діяльності, яка є дорадчим органом і діє відповідно до положення про раду, що затверджується Комітетом.

Стаття 7. Національна рада по туризму

Для координації діяльності міністерств і відомств України в галузі туризму створюється Національна рада по туризму, яка є позавідомчим колегіальним органом.

Положення про Національну раду по туризму та її персональний склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Державний реєстр суб'єктів туристичної діяльності

З метою обліку суб'єктів туристичної діяльності ведеться Державний реєстр.
Державний реєстр суб'єктів туристичної діяльності веде Державний комітет України по туризму.
Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму, яким Державний комітет України по туризму делегував право видавати ліцензії, після прийняття рішення про видачу ліцензії суб'єкту туристичної діяльності подають Державному комітету України по туризму необхідні дані для занесення його до Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності.

Розділ III

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 9. Економічна діяльність у галузі туризму

Економічна діяльність у галузі туризму полягає в забезпеченні ефективного використання наявної та створення нової матеріально-технічної бази туризму, збільшення валютних надходжень до бюджету держави, кооперування коштів суб'єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволення його різноманітних потреб.
Основними завданнями економічної діяльності суб'єктів туристичної діяльності є:
створення туристичного продукту;
формування ринку туристичних послуг;
удосконалення інфраструктури туризму;
надання туристичних послуг;
розвиток внутрішнього та іноземного туризму.

Стаття 10. Доходи від туристичної діяльності та відносини з бюджетом

Доходи від туристичної діяльності формуються за рахунок надходжень від:
основної діяльності;
проживання туристів у готелях, мотелях, кемпінгах тощо;
обслуговування підприємствами харчування;
транспортного обслуговування;
додаткових послуг, інших видів діяльності.
Прибуток (доход) суб'єктів туристичної діяльності підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно з чинним законодавством України. З метою збереження природного та історико-культурного середовища цими суб'єктами може передаватися до місцевих бюджетів частина прибутку для її цільового використання.

Стаття 11. Джерела фінансування туризму

1. Туристична діяльність здійснюється за рахунок:
власних фінансових ресурсів суб'єктів туристичної діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;
позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;
позабюджетних фондів;
коштів Фонду розвитку туризму України, що формуються за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;
іноземних інвестицій;
надходжень від туристичних лотерей;
інших джерел, не заборонених законодавством України.
2. З метою розвитку туризму суб'єктам підприємництва, що надають туристичні послуги, можуть встановлюватись пільги щодо оподаткування, кредитування та страхування туристичної діяльності.

Розділ IV

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Стаття 12. Підстави для початку та зупинення діяльності, пов'язаної з організацією та наданням туристичних послуг

Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, фізичні особи здійснюють діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг, лише за наявності ліцензії.
Спеціально уповноважені органи відповідно до законодавства України можуть обмежувати або зупиняти функціонування суб'єктів туристичної діяльності, робота яких негативно впливає на збереження навколишнього природного та історико-культурного середовища.

Стаття 13. Ліцензування туристичної діяльності

1. З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів держави та споживачів цих послуг, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туристичної діяльності.
Ліцензії видаються Державним комітетом України по туризму, який встановлює порядок їх видачі, умови і правила здійснення туристичної діяльності та контроль за їх дотриманням.
Державний комітет України по туризму може делегувати право видачі ліцензій місцевим органам державної виконавчої влади в галузі туризму.
2. Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності:
організація прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні (іноземний туризм);
організація прийому та обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм);
організація туристичних поїздок за межі України (зарубіжний туризм);
екскурсійна діяльність;
організація масового та оздоровчо-спортивного туризму.
3. Суб'єкти туристичної діяльності, які порушують вимоги чинних актів законодавства України, Державним комітетом України по туризму позбавляються ліцензій на певний термін або безстроково.

Стаття 14. Суб'єкти ліцензування

Ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, бюро екскурсій, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги,
туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності та фізичні особи, що здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами або положеннями.

Стаття 15. Сертифікація готельних послуг та послуг харчування

Готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів.
В разі позитивного вирішення питання щодо сертифікації суб'єкта туристичної діяльності у встановленому порядку видається сертифікат, що підтверджує рівень якості послуг.

Стаття 16. Туристична подорож (поїздка) та туристичні послуги

Туристична подорож (поїздка) здійснюється індивідуально або у складі групи туристів. Подорож визнається груповою, якщо кількість її учасників становить не менше 10 туристів.
Подорожі здійснюються на основі угод, туристських ваучерів, путівок, маршрутних книжок, інших документів, що визначають статус туристів.
Комплекс туристичних послуг може включати транспортне обслуговування, бронювання місць на проживання та розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, організацію культурної, спортивної програм тощо.
Під час здійснення групової подорожі суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний забезпечити групу туристів кваліфікованим керівником, а у разі необхідності, за згодою групи, - гідом.

Стаття 17. Страхування туристів

Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.
Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, провадиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Розділ V

ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ (КОНТРАКТІВ) СУБ'ЄКТАМИ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 18. Порядок укладання договорів (контрактів)

Договір (контракт) на надання туристичних послуг укладається між суб'єктами туристичної діяльності, а також між ними та споживачами туристичного продукту (туристами).
Договір (контракт) повинен визначати обсяг, умови та якість надання послуг, порядок оплати та розрахунків, термін дії, права та обов'язки сторін, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Договір (контракт) укладається у письмовій формі, скріплюється печатками та підписами сторін.
Договір (контракт) між суб'єктом туристичної діяльності і туристом або групою туристів вважається укладеним з моменту оплати вартості туру та видачі туристу чи керівнику групи туристського ваучера.

Стаття 19. Підстава для отримання туристичних послуг

Підставою для отримання туристом або групою туристів обумовлених договором (контрактом) туристичних послуг та документом, що визначає їх статус, є туристський ваучер, зразок якого затверджується Державним комітетом України по туризму.

Стаття 20. Права та обов'язки суб'єктів туристичної діяльності

1. Суб'єкти туристичної діяльності під час надання послуг туристам на території України мають право:
змінити тривалість та маршрут туру, клас обслуговування, вид транспортного обслуговування, спосіб забезпечення безпеки туриста та збереження його майна, збільшити обумовлену вартість туру більш як на 5 відсотків лише за згодою туриста і за умови повідомлення його про це не пізніше ніж за 20 днів до початку туру;
розірвати договір (контракт) про надання туристичних послуг без відшкодування туристу збитків у разі виникнення форс-мажорних обставин, за яких надання послуг неможливе, а також у випадку, якщо не було зібрано мінімальної кількості туристів, необхідної для створення групи, про що туристів повинно бути повідомлено не пізніше ніж за 20 днів до початку туру;
вимагати відшкодування збитків, заподіяних йому туристом або партнерами.
2. Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані:
надавати туристам у повному обсязі та у визначені терміни оплачені послуги у кількості та якості, обумовлених договором (контрактом) та програмою обслуговування;
забезпечувати особисту безпеку туристів та збереження їх майна;
нести матеріальну та моральну відповідальність за свої дії та дії партнерів по організації туру;
відшкодовувати туристам відповідно до чинного законодавства України збитки, завдані їм у разі ненадання або надання в неповному обсязі чи неналежної якості туристичних послуг з своєї вини чи з вини партнерів по організації обслуговування;
надавати туристам повну інформацію про організацію туру, їх права, обов'язки та правила поведінки, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, а також правила перетинання державного кордону;
зберігати туристичні ресурси, а також здійснювати заходи щодо їх рекреації.
3. Суб'єкт туристичної діяльності не може збільшити загальну вартість туру більш як на 5 відсотків, якщо це не обумовлено договором (контрактом).

Розділ VI

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ТУРИСТІВ
Стаття 21. Права туристів

У місцях транзиту і тимчасового перебування туристи мають право:
отримувати комплекс туристичних послуг, передбачених договором (контрактом) та програмою перебування;
на особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна;
на одержання відповідної медичної допомоги у разі захворювання;
на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору (контракту);
розірвати договір (контракт) без відшкодування збитків суб'єкту туристичної діяльності, якщо збільшення загальної вартості туру чи послуги перевищує 5 відсотків обумовленої вартості, а також у разі підвищення цін на туристичні послуги при їх загальнодержавній зміні;
на повну і об'єктивну інформацію про закони та правила проживання в даній країні (місцевості), звичаї місцевого населення, поведінку в громадських місцях та місцях, пов'язаних з проведенням релігійних обрядів, про культурні, археологічні, архітектурні, історичні, природні цінності, які перебувають під захистом держави, умови страхування, розірвання договору (контракту) на тур;
на користування відповідними засобами гігієни, особливо в місцях розміщення, на підприємствах харчування і транспорті, на отримання інформації про ефективні засоби запобігання інфекційним захворюванням, нещасним випадкам, а також на доступ без перешкод до служб охорони здоров'я.

Стаття 22. Обов'язки туристів

У місцях транзиту та тимчасового перебування туристи зобов'язані:
дотримувати умов і правил, передбачених договором (контрактом) про надання туристичних послуг;
поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місцевості) перебування;
виконувати митні та прикордонні правила;
дотримувати правил поведінки та вимог щодо збереження об'єктів історії та культури, природи;
не порушувати громадський порядок, дотримувати вимог законів, які діють на території країни перебування;
дотримувати правил внутрішнього розпорядку та протипожежної безпеки в місцях проживання та перебування;
відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

Стаття 23. Правове становище іноземних туристів

Правове становище іноземних туристів на території України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців", іншими актами законодавства України, а також чинними міжнародними договорами та міжурядовими угодами.

Стаття 24. Права і обов'язки громадян України, які здійснюють туристські подорожі за кордон

Права і обов'язки громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон, регулюються законодавством країни перебування та міжнародними угодами.
Громадяни України, які здійснюють туристські подорожі за кордон, зобов'язані дотримувати вимог законодавства країни перебування.

Стаття 25. Зобов'язання держави щодо іноземних туристів та громадян України, які здійснюють туристські подорожі за кордон

Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна.
Держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристські подорожі за кордон.

Розділ VII

БЕЗПЕКА ТУРИСТІВ

Стаття 26. Система забезпечення безпеки туристів

Безпека туристів на території України гарантується державою.
Державний комітет України по туризму разом з заінтересованими міністерствами та відомствами розробляє програму забезпечення захисту та безпеки туристів і організує її виконання.
Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності.
Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання.

Стаття 27. Забезпечення виконання комплексу заходів з безпеки туристів

З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:
підготовку безпечних умов для перебування туристів, обладнання трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем;
навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж з надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів;
контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів;
надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих;
розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму.

Стаття 28. Спеціалізовані служби забезпечення безпеки туристів

З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, поданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях суб'єкти туристичної діяльності, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди з відповідними службами на обслуговування.
Порядок створення і діяльності таких служб визначається положенням, яке затверджується Державним комітетом України по туризму.
Пошуково-рятувальна служба взаємодіє з органами охорони здоров'я, зв'язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби.

Розділ VIII
КАДРОВЕ І НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ

Стаття 29. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів

Державний комітет України по туризму разом з Міністерством освіти України формує мережу навчальних закладів різного рівня для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для підприємств туристичної індустрії, бере участь у створенні навчальних планів і програм навчання та контролює якість навчального процесу. Введення туризму в програми навчання молоді є важливим елементом її освіти і виховання.

Стаття 30. Науковий центр розвитку туризму

Науковий центр розвитку туризму створюється з метою наукового забезпечення державної політики в галузі туризму, прогнозування і визначення перспектив розвитку та шляхів впровадження її в практику.
Основними функціями наукового центру розвитку туризму є:
проведення наукових економічних, соціальних, маркетингових та інших аналітичних досліджень в інтересах держави і суб'єктів туристичної діяльності;
координація науково-дослідних робіт з проблем туризму;
розробка проектів національних і регіональних програм розвитку туризму;
інформаційно-рекламна діяльність, створення банку даних туристичної інформації, її комп'ютерна обробка і розповсюдження;
проведення експертиз і надання кваліфікованих висновків для забезпечення атестування, сертифікації і ліцензування суб'єктів туристичної діяльності;
підготовка планів і програм для навчальних закладів різного рівня, що готують кадри для галузі туризму.
Положення про науковий центр розвитку туризму затверджується Державним комітетом України по туризму.

Розділ IX

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 31. Участь у міжнародних туристичних організаціях

Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму.
Україна бере участь у діяльності міжнародних туристичних організацій на правах повного чи асоційованого члена або спостерігача.
Правовою основою міжнародного співробітництва в галузі туризму є міжнародні договори України.
Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 32. Міжнародна діяльність Державного комітету України по туризму

ержавний комітет України по туризму представляє і реалізує інтереси України у галузі туризму у відносинах з іншими країнами на міжвідомчому рівні, а також у міжнародних туристичних організаціях, укладає у встановленому порядку міжнародні договори з питань туризму.
За погодженням з Кабінетом Міністрів України Державний комітет України по туризму відкриває в зарубіжних країнах туристичні представництва, які сприяють розширенню зв'язків і розповсюдженню об'єктивної інформації про туристичні можливості України, збільшенню потоку іноземних туристів.
Положення про такі представництва затверджуються Державним комітетом України по туризму.


Розділ X

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ТУРИЗМ

Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства України про туризм

осадові особи та громадяни, винні в порушенні законодавства про туризм, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.


Президент України Л. КУЧМА
м. Київ, 15 вересня 1995 року
N 324/95-ВР

Ліцензійна палата України Державний комітет України по туризму
НАКАЗ 12.01.99 №5/1    Київ


Про затвердження Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням
Відповідно до Законів України "Про підприємництво", "Про туризм", на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.98 №1020 "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності" (зі змінами і доповненнями) та відповідно до Положення про Ліцензійну палату України, затвердженого Указом Президента України від 16.07.97 №648/97,


НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Інструкцію про умови І правила провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням (додається).
2. Управлінню ліцензування економічної діяльності Ліцензійної палати (Єфремов О.В.), Управлінню по контролю за туристичною діяльністю Держкомтуризму (Мицик ВЛ.):
2.1. Подати Інструкцію в п'ятиденний термін на державну реєстрацію в Міністерство юстиції України.
2.2. Довести до відома працівників управлінь Ліцензійної палати, представництв Ліцензійної палати в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, працівників управлінь Держкомтуризму Інструкцію про умови і правила провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією Іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням.
3. Управлінню контрольної роботи Ліцензійної палати (Апатенко О.П.) передбачити у планах-графіках роботи перевірки: додержання порядку надання ліцензій Держ-комтуризмом та місцевими органами виконавчої влади в галузі туризму та діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо дотримання ними умов і правил туристичної діяльності (організації іноземного та зарубіжного туризму).
4. Управлінню по контролю за туристичною діяльністю Держкомтуризму (Мицик В.П.) передбачити у планах-графіках роботи перевірки: додержання порядку надання ліцензій місцевими органами виконавчої влади в галузі туризму та діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо дотримання ними умов і правил туристичної діяльності (організації іноземного та зарубіжного туризму).
5. Управлінню організації туризму Держкомтуризму (Ктітарев А.А.) забезпечити публікацію Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням у засобах масової інформації.
6. Наказ Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Державного комітету України по туризму від 17.05.96 № ЛП-12/26 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємництва спеціальних дозволів (ліцензій) на діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг, а також Інструкції про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг, та контролю за Їх дотриманням" вважати таким, що втратив чинність.
7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Ліцензійної палати України Музичука В.Т та заступника Голови Держкомтуризму України Нау-менка Г П.
Голова Ліцензійної С. І. Третьяков палати України
Голова Державного Комітету України по туризму В.І. Цибух


ПОГОДЖЕНО:

Голова Державного комітету України з питань розвитку підприємництва О.В. Кужель

АРКУШ ПОГОДЖЕННЯ

від Ліцензійної палати України Заступник Голови Ліцензійної палати В.Т Музичук
Начальник Управління ліцензування підприємницької діяльності Л.Г Хоменко
Начальник Управління контрольної роботи О.П.Апатенко
Начальник правового управління А.В. Гудков
НачальнІк управління ліцензування економичної діяльності О.Ф. Єфремов
від Державного комітету України по туризму Заступник Голови Комітету Г П. Науменко
Начальник управління по контролю за туристичною діяльністю В.П. Мицик
Начальник управління організації туризму А.А. Ктітарев
Начальник управління фінансове - економічної діяльності М.М. Брацков
Начальник управління забезпечення діяльності туристичної індустрії та інвестицій О. П. Олійник
Начальник юридичного відділу та кадрового забезпечення В.О.Полонський

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Ліцензійної палати України та Державного комітету України по туризму
12.01.99 №5/1

ІНСТРУКЦІЯ

про умови і правила провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням

1. Загальні положення
1.1. Інструкція про умови І правила провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням (далі - Інструкція) спрямована на впорядкування туристичної діяльності, що здійснюється суб'єктами підприємництва України, які надають послуги в галузі іноземного та зарубіжного туризму (далі - суб'єкти туристичної діяльності), захист прав та інтересів держави в галузі туризму, захист прав та інтересів споживачів туристичних послуг, забезпечення їх безпеки.
Інструкція визначає основні умови і правила, якими повинні керуватися у своїй діяльності суб'єкти туристичної діяльності незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування.
Для провадження діяльності, пов'язаної з організацією Іноземного та зарубіжного туризму, суб'єкти туристичної діяльності отримують у встановленому порядку ліцензію.
1.2. Ця Інструкція розроблена відповідно до вимог Конституції України, Цивільного кодексу Української РСР, Інших законодавчих та нормативних актів, зокрема: 1.2.1. Законів України;
-"Про туризм";
- "Про підприємництво";
- "Про захист прав споживачів";
- "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";
- "Про страхування";
- "Про рекламу";
- "Про державний кордон України ";
- "Про зовнішньоекономічну діяльність",
- "Про охорону навколишнього природного середовища". 1.2.2. Декретів Кабінету Міністрів України:
- від 19.02.93 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";
- від 10.05.93 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію". 1.2.3. Указів Президента України:
- від 29.12.98 №1400/98 "Про Положення про Державний комітет України по туризму":
- від ЗО. 10.97 №1206/97 "Про Положення про Державний комітет України з питань розвитку підприємництва";
- від 16.07.97 №648/97 "Про Положення про Ліцензійну палату України";
- від 23.07.98 №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності". 1.2.4.Постанов Кабінету Міністрів України:
- від 09.08.93 №611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці";
-від 12.11.97 №1257 "Питання Ліцензійної палати України";
-від 29.12.95 №1074 "Про правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію";
- від 28.01.97 №79 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України":
- від 17.09.97 №1021 "Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України";
- від 28.06.97 №702 "Про Програму розвитку туризму до 2005 року";
- від 25.05.98 №740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності";
- від 03.07.98 №1020 "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності";
- від 21.06.95 №444 (постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України) "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) І типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті". 1.2.5.ВІДОМЧИХ актів:
- Методичні рекомендації щодо організації поїздок вітчизняних туристів за кордон (затверджені постановою Колегії Державного комітету України по туризму (далі - Держкомтуризм) від 16.04.96 №96/8);
- Методичні рекомендації щодо використання туристського ваучера (затверджені наказом Держкомтуризму від 16.08.96 № 40);
- Положення про порядок видачі референсу суб'єктам туристичної діяльності України (затверджене наказом Міністерства закордонних справ України та Держкомтуризму від 25.12.96 №164-09/61, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.12.96 за №761/1786);
- Положення про пошуково-рятувальні служби суб'єктів туристичної діяльності, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів (затверджене наказом Держкомтуризму від 10.07.96 №33, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22.07.96 за №370/1395);
- Програма забезпечення захисту та безпеки туристів (затверджена постановою Колегії Держкомтуризму від 08.10.96 №96/5, введена в дію наказом Держкомтуризму від 17.10.96 №51);
- наказ Держкомтуризму від 26.08.96 №42-а "Про делегування міністерству курортів і туризму автономної Республіки Крим, управлінню по туризму та курортах Закарпатської обласної державної адміністрації, управлінню по рекреаціях і туризму Севастопольської міської державної адміністрації
права видачі суб'єктам підприємництва спеціальних дозволів (ліцензій) на діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг";
- наказ Державного комітету по житлово-комунальному господарству України та Держкомтуризму від 10.09.96 №77/44 "Про затвердження Правил користування готелями та надання готельних послуг в Україні", зареєстро-ванийвМіністерствіюстиціЇУкраЇни16.09.96за №531/1556;
- наказ Державного комітету статистики України від 04.03.98 №96 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з питань туризму та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.03.98 за №182/2622.

2. Вимоги, необхідні для провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (далі -
туристична діяльність)
Суб'єкти туристичної діяльності здійснюють свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України, державних та міждержавних стандартів і міжнародних вимог, що діють на території України, нормативно-правових актів в галузі туризму та цієї Інструкції.

3. Здійснення природоохоронних заходів, які сприяють зменшенню
негативних дій на навколишнє середовище
3.1. Суб'єкт туристичної діяльності, відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", зобов'язаний сприяти ефективному використанню та збереженню природоохоронних територій та історико-культурних об'єктів.
3.2. Суб'єкт туристичної діяльності під час здійснення туристичної діяльності несе відповідальність за збереження природоохоронних територій та об'єктів історії та культури України.
Порядок відшкодування зазначеним об'єктам матеріальних збитків, завданих суб'єктами туристичної діяльності та/або туристами, визначається відповідно до чинного законодавства України.

4. Права та обов'язки суб'єкта туристичної діяльності
4.1. Суб'єкттуристичноїдіяльності має право:
- змінити тривалість та маршрут туру, клас обслуговування, вид транспортного обслуговування, спосіб забезпечення безпеки туриста та збереження його майна, збільшити обумовлену вартість туру більш як на 5 відсотків лише за згодою туриста і за умови повідомлення його про це не пізніше ніж за 20 днів до початку туру;
- розірвати договір (контракт) про надання туристичних послуг без відшкодування туристу збитків у разі виникнення форс-мажорних обставин, за яких надання послуг неможливе:
- вимагати відшкодування збитків, завданих йому туристами або партнерами;
- звертатися до відповідних органів щодо оскарження неправомірних дій посадових осіб щодо суб'єкта туристичної діяльності. 4.2. Суб'єкттуристичноїдіяльності зобов'язаний:
- дотримуватись вимог цієї Інструкції;
- здійснювати туристичну діяльність за наявності відповідної ліцензії;
- дотримуватися вимог законодавства, що регулює трудові відносини, правила та норми безпеки праці:
- у визначені терміни подавати Держкомтуризму або місцевим органам виконавчої влади в галузі туризму державну статистичну звітність про діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг, за формою, затвердженою Державним комітетом статистики України;
- дотримуватися вимог щодо безпеки життя і здоров'я туриста, збереження його майна. Суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний до початку туру ознайомити туристів з елементами ризику кожної конкретної туристської послуги та із засобами Їх запобігання:
- надавати туристам у повному обсязі та у визначені терміни оплачені послуги, обумовлені договором (контрактом) та програмою обслуговування;
- нести відповідальність за майнову та моральну шкоду, завдану своїми діями та/або діями партнерів в організації туру;
- відшкодовувати туристам відповідно до чинного законодавства України збитки, завдані їм у разі ненадання, надання в неповному обсязі чи неналежної якості туристичних послуг зі своєї вини чи з вини партнерів в організації обслуговування;
- надавати туристам повну Інформацію про організацію туру, їх права, обов'язки та правила поведінки, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, а також правила перетинання державного кордону:
- зберігати туристичні ресурси, а також здійснювати заходи щодо їх рекреації.

5. Особливі умови здійснення туристичної діяльності
5.1. Загальні умови
Суб'єкти туристичної діяльності при здійсненні туристичної діяльності повинні дотримуватись таких загальних вимог:
5.1.1. Якщо протягом терміну дії ліцензії відбудеться зміна керівника суб'єкта туристичної діяльності (туристичного підрозділу), банківських реквізитів, номерів телефонів тощо, що не призводить до зміни в назві суб'єкта туристичної діяльності, то він зобов'язаний у десятиденний термін письмово повідомити про це орган, який видав ліцензію, для внесення відповідних змін до Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності.
5.1.2. У разі зміни найменування суб'єкта туристичної діяльності (якщо зміна найменування пов'язана з реорганізацією) чи зміни відомостей, вказаних у ліцензії, виданій підприємцю-громадянину, суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний в десятиденний термін письмово повідомити про це орган, який видав ліцензію. Після перереєстрації в органі державної реєстрації суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний у десятиденний термін подати заяву до органу, що видав ліцензію, для її переоформлення, атакождокументи.щопідтверджуютьзазначенізміни.До переоформлення діє раніше видана ліцензія.
5.1.3. У разі зміни місцезнаходження суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний в десятиденний термін письмово повідомити про це орган, який видав ліцензію, з наданням копій документів, що підтверджують зазначені зміни (договір оренди, купівлі-продажу тощо). Після внесення органом державної реєстрації відповідних змін щодо місцезнаходження суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний у десятиденний термін подати до органу, що видав ліцензію, копію свідоцтва про державну реєстрацію з внесеними відповідними змінами та заяву на переоформлення ліцензії.
5.1.4. Зважаючи на особливу специфіку діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму, яка відповідним чином впливає на авторитет держави на міжнародній арені, суб'єкт туристичної діяльності повинен мати службове приміщення (офіс), яке має відповідати таким вимогам:
- мати зовнішню рекламу із зазначенням свого найменування (логотипу), яке повинно відповідати установчим документам суб'єкта туристичної діяльності;
- при вході в приміщення суб'єкта туристичної діяльності розміщувати інформацію про режим його роботи.
У разі планового закриття офісного приміщення (ремонт, санітарна обробка, зміна місцезнаходження тощо) суб'єкт туристичної діяльності повинен не пізніше ніж за 5 днів повідомити про це споживачів туристичних послуг та вивісити оголошення при вході до службового приміщення суб'єкта туристичної діяльності.
5.1.5. Суб'єкт туристичної діяльності повинен у доступному для туриста місці розмістити такі документи:
- копію ліцензії Держкомтуризму;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію;
- відомості про працівників суб'єкта туристичної діяльності (прізвище, ім'я, по батькові керівника, його заступника, головного бухгалтера, менеджерів);
- книгу відгуків та пропозицій громадян;
- Інструкцію про умови і правила провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням;
- перелік номерів телефонів, факсів суб'єкта туристичної діяльності.
5.1.6. Документи, пов'язані з веденням діяльності суб'єкта туристичної діяльності, відповідно до вимог нормативних документів Головного архівного управління України, повинні зберігатися на підприємстві не менше трьох років.
5.2. Кваліфікаційні вимоги до кадрового складу працівників суб'єкта туристичноїдіяльності
5.2.1. У штаті суб'єкта туристичної діяльності (туристичного підрозділу) повинно налічуватись не менше ЗО відсотків фахівців, які мають спеціальну туристичну освіту або стаж роботи в галузі туризму не менше 3 років.
Керівник суб'єкта туристичної діяльності або туристичного підрозділу повинен мати вищу освіту, а також спеціальну туристичну освіту або досвід роботи в галузі туризму не менше 3 років.
5.2.2. Суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний зберігати рішення засновників(а) (протокол, наказ тощо) про призначення керівника суб'єкта туристичної діяльності.
Назва посади керівника суб'єкта туристичної діяльності повинна відповідати назві Його посади в установчих документах.
5.2.3. У суб'єкта туристичної діяльності повинні зберігатися трудові угоди (при їх укладанні з працівниками), документи (копії) про освіту чи фахову підготовку, трудові книжки працівників тощо.
5.2.4. Суб'єкт туристичної діяльності має право залучати гідів-перекладачів та екскурсоводів до роботи з іноземними туристами за умови наявності в них документів, що підтверджують їх фахову підготовку. Копії зазначених документів повинні зберігатися у суб'єкта туристичної діяльності.
5.3. Інформаційно-рекламна діяльність суб'єктів туристичної діяльності
5.3.1. Суб'єкт туристичної діяльності для надання клієнтам та партнерам повної інформації щодо туристичних послуг повинен мати інформацію про тарифи та умови обслуговування туристів за кордоном та в Україні, рекламні, інформаційні І довідкові матеріали (довідники готелів, підприємств харчування, розклади руху та тарифи на перевезення різними видами транспорту тощо).
5.3.2. Здійснюючи рекламу в засобах масової інформації, суб'єкт туристичної діяльності керується Законом України "Про рекламу" і несе відповідальність за недостовірну рекламу.
Суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний вказувати в рекламі своє повне найменування та адресу (яка зазначена в ліцензії), номери телефонів та чинної ліцензії Держкомтуризму, а також посилання на орган, що її видав.
Підставою для розміщення в рекламних оголошеннях інформації щодо суб'єкта туристичної діяльності, його можливостей в наданні туристичних послуг є наявність у нього укладених договорів з партнерами з організації таких послуг та інших потрібних документів. 5.4. Укладання договорів з партнерами
5.4.1. При організації туристичної діяльності і відсутності при цьому власної матеріальної бази суб'єкт туристичної діяльності повинен укладати письмові договори (контракти) з вітчизняними чи зарубіжними партнерами, які забезпечують туристів належними умовами розміщення та харчування, засобами транспорту, організацією екскурсій та відпочинку.
Суб'єкт туристичної діяльності повинен зберігати укладені договори в установленому чинним законодавством порядку.
5.4.2. При реалізації туристичних послуг суб'єкт туристичної діяльності може виконувати обов'язки туроператора чи турагента.
Туроператор - суб'єкт підприємництва, який здійснює діяльність щодо формування, просування та реалізації туристичного продукту.
Турагент - суб'єкт підприємництва, який здійснює діяльність щодо просування та реалізації безпосередньо туристам туристичного продукту, сформованого туроператором, а також надання послуг щодо розміщення, харчування, перевезення, екскурсійного, інформаційного та іншого обслуговування, потрібного для реалізації туристичного продукту туроператора.
Договір (контракт) про співробітництво в галузі туризму, в тому числі агентська угода, не дає права юридичній або фізичній особі надавати туристичні послуги без наявності в неї ліцензії на туристичну діяльність.
Продаж всіх видів турів або послуг споживачам суб'єкти туристичної діяльності (туроператори) здійснюють безпосередньо або через тура-гентів, які наділені всіма відповідними правами і обов'язками.
5.4.3. При реалізації суб'єктом туристичної діяльності власного або придбаного за агентськими угодами туристичного продукту відповідальність сторін за виконання своїх зобов'язань перед партнерами
та за якість послуг обумовлюється договорами (контрактами) про співробітництво.
5.4.4. При відкритті своїх туристичних філій, відділень, представництв тощо (без створення юридичної особи) суб'єкт туристичної діяльності повинен письмово в десятиденний термін повідомити про це Держкомтуризм та відповідні місцеві органи виконавчої влади в галузі туризму, а також представити копії документів:
- рішення засновників про створення відділення;
- положення про відділення (філію, представництво);
- рішення (наказ) про призначення керівника відділення:
- документи про наявність службового приміщення тощо.
5.4.5. Суб'єкти туристичної діяльності організовують надання туристичних послуг, керуючись чинним законодавством України та законодавствами країн своїх партнерів, і оформлюють при цьому такі документи:
- договори (контракти) про співробітництво між ними та іншими юридичними особами, що беруть участь в обслуговуванні туристів;
- програми турів;
- калькуляції турів;
- договори (контракти) між суб'єктами туристичної діяльності і туристами про надання туристичних послуг; туристські ваучери.
5.4.6. Договір (контракт) про співробітництво між суб'єктом туристичної діяльності та іншими організаціями, що беруть участь в обслуговуванні туристів, резидентами і нерезидентами має відповідати вимогам Цивільного кодексу Української РСР Договір повинен обов'язково містити повну інформацію про послуги, що надаються, вимоги щодо забезпечення захисту та безпеки туристів, їх майна в Україні та за кордоном, визначати відповідальність сторін за якість надання туристичних послуг
Під час укладання договорів щодо реалізації турів неодмінно визначаються обов'язки сторін в оформленні туристських документів (ваучерів, договорів з туристом, договорів про страхування).
Відповідно до укладених договорів суб'єкта туристичної діяльності розробляються програми турів та складаються калькуляції на кожну туристичну поїздку.
До договорів (контрактів) туристичні партнери додають зразки своїх туристських ваучерів.
5.5. Організація туристичних поїздок за межі України 5.5.1. Суб'єкти туристичної діяльності організовують для туристів індивідуальні та групові поїздки до зарубіжних держав на основі укладених договорів (контрактів, протоколів намірів) про співробітництво щодо надання туристичних послуп які укладаються з іноземними та вітчизняними партнерами.
5.5.2. Суб'єкти туристичної діяльності під час організації туристичних поїздок туристів за кордон зобов'язані оформити такі туристичні документи:
-договір між суб'єктом туристичної діяльності і туристом;
- туристський ваучер;
- договір страхування (страховий поліс);
- документ (корінець прибуткового ордера, квитанції, касового чека тощо), що підтверджує внесення туристом до каси суб'єкта туристичноїдіяльності вартості туристичних послуг, обумовлених у договорі між туристом і суб'єктом туристичноїдіяльності;
- програму туру.
Укладання письмового договору (контракту) між суб'єктом туристичної діяльності І туристом є обов'язковим. Договір укладається відповідно до вимог Цивільного кодексу Української РСР та Законів України "Про туризм" та "Про захист прав споживачів".
Суб'єкт туристичної діяльності, відповідно до вимог Закону України "Про туризм", зобов'язаний забезпечувати обов'язкове страхування (медичне та страхування від нещасного випадку) всіх туристів, яким надає послуги з організації туру шляхом укладання агентської угоди зі страховою організацією, яка має договір з міжнародною сервісною службою, що надає супровід і послуги за кордоном та відповідну ліцензію Укрстрахнагляду.
При здійсненні суб'єктом туристичної діяльності зобов'язань щодо виконання агентської угоди зі страховою організацією суб'єкт туристичної діяльності повинен вести облік видачі туристам страхових полісів.
5.6. Організація прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні
5.6.1. Порядок в'їзду іноземних туристів в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію здійснюється відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців" і Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.95 №1074 "Про Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через (і територію".
5.6.2. Суб'єкти туристичної діяльності, які приймають іноземних туристів, забезпечують:
- облік іноземних туристів, які прибули до України за програмою туристичного обслуговування суб'єкта туристичної діяльності:
- своєчасне роз'яснення іноземним туристам прав, свобод і обов'язків, передбачених законодавством України.
5.6.3. Іноземні туристи в'їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом її тер^ггорією через пункти пропуску на державному кордоні України з національним паспортом у разі наявності відповідної візи, якщо Інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством України.
5.6.4. При втраті на території України іноземним туристом національного паспорта суб'єкт туристичної діяльності, що його приймає, надає допомогу в одержанні необхідних документів.
5.6.5. Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані вести облік усіх документів стосовно в'їзду, виїзду, пересування іноземних туристів в Україні, яким були надані туристичні послуги, а саме:
- договорів (контрактів) з іноземним партнером про співробітництво щодо обслуговування іноземних туристів в Україні;
- договорів (контрактів) з вітчизняними партнерами про співробітництво щодо обслуговування іноземних туристів в Україні:
- листів-замовлень іноземного партнера на обслуговування іноземних туристів;
- підтверджень суб'єктів туристичної діяльності іноземному партнеру про готовність до прийому Іноземних туристів;
- звернень суб'єкта туристичної діяльності до державних установ та погоджень щодо реєстрації та перебування туристів в Україні;
- документів, що підтверджують здійснення трансферу, бронювання місць у готелі для туристів та їх проживання;
- маршрутів та програм туристичних подорожей іноземних туристів, проведення екскурсій;
- інших документів, пов'язаних з обслуговуванням іноземних туристів в Україні.
5.6.6. Суб'єкт туристичної діяльності зобов'язаний вести журнал обліку іноземних туристів, яким надається туристичне обслуговування в Україні. У журналі слід зазначити:
- прізвище, ім'я Іноземця;
- громадянство;
- країну, з якої прибув турист до України;
- серію, номер та дату видачі національного паспорта іноземного туриста; дату в'їзду в Україну;
-дату та пункт від'їзду з України;
- підприємство розміщення туриста;
- маршрут туру.
5.7. Порядок надання медичної допомоги Іноземним туристам в Україні
5.7.1. Надання медичної допомоги іноземним туристам в Україні регу-люетьсяположеннямистатті93аконуУкраїни"Прострахування", Постановами Кабінету Міністрів України від 28.01.97 №79 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які перебувають на території України" та від 17.09.97 №1021 "Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України".
5.7.2. Іноземний турист на момент отримання в'їздної візи або перетинання державного кордону України обов'язково повинен мати страховий поліс, виданий страховою компанією - резидентом України, яка має право займатися цим видом діяльності відповідно до вимог чинного законодавства.
Це не стосується тих іноземних туристів, що прибули з країн, з якими Україна має угоди про безоплатне надання екстреної медичної допомоги.

6. Контроль за дотриманням суб'єктами туристичної діяльності умов і правил провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійних умов)
6.1. Контроль за дотриманням суб'єктами туристичної діяльності умов і правил провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та Зарубіжного туризму (ліцензійних умов) (далі -контроль), здійснюється уповноваженими службовими особами Держком-туризму, Ліцензійної палати України і її представництв та місцевих органів виконавчої влади в галузі туризму (далі - органи контролю) у вигляді перевірки їх туристичної діяльності. До участі в перевірці можуть залучатися представники інших державних органів за їх згодою. Посадові особи, які уповноважені здійснити перевірку, повинні мати документи, що підтверджують їх повноваження. 6.2. Метою здійснення контролю є:
- захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
- захист прав та Інтересів споживачів туристичних послуг, забезпечення їх безпеки;
- захист прав інших суб'єктів туристичної діяльності;
- забезпечення виконання чинного законодавства;
- підвищення рівня туристичного обслуговування. 6.3. Контроль передбачає:
- перевірку й аналіз документації суб'єкта туристичної діяльності щодо здійснення ним Іноземного та зарубіжного туризму;
- безпосереднє вивчення процесу надання суб'єктом туристичної діяльності туристичних послуг;
- документальне оформлення результатів перевірки та прийняття рішення про можливість подальшого здійснення туристичної діяльності даним суб'єктом.
6.4. Об'єктом контролю е дотримання ліцензійних умов суб'єктами туристичної діяльності, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування, які отримали у встановленому порядку ліцензію. Контроль за ту-ристичною діяльністю здійснюється відповідно до чинного законодавства України про туризм та нормативних документів у галузі туризму, державних та міждержавних стандартів і міжнародних вимог, що діють на території України.
На вимогу органів контролю суб'єкт туристичної діяльності повинен безперешкодно надавати об'єктивну та достовірну інформацію про стан своєї туристичної діяльності.
6.5. Плановий контроль суб'єктів туристичної діяльності здійснюється органами контролю не частіше 1 разу на рік.
6.6. Позаплановий контроль може бути проведений органами контролю при надходженні до них інформації від фізичних та юридичних осіб про претензії до якості туристичних послуг
6.7. Контроль здійснюється у присутності керівника суб'єкта туристичної діяльності (туристичного підрозділу) або особи, яка в разі відсутності керівника на момент перевірки виконує його обов'язки. На початку перевірки уповноважена службова особа повинна пред'явити документ на право перевірки та довести до відома керівника суб'єкта туристичної діяльності мету перевірки.
6.8. Результати контролю оформлюються актом, у якому дається оцінка стану дотримання умов і правил здійснення туристичної діяльності та загальний висновок про її подальше здійснення суб'єктом туристичної діяльності, що перевірявся. Акти реєструються і зберігаються в органі контролю. Акти складаються у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту туристичної діяльності, другий - зберігається в органі контролю.
6.9. Акт перевірки містить загальні відомості про суб'єкт туристичної діяльності, а також інформацію про порушення та недоліки, що виявлені при перевірці. Викладення змісту порушення повинно бути конкретним, відповідати статтям, розділам, пунктам, підпунктам нормативних актів і до-кумектів. за якими встановлено порушення. В акті зазначається точна назва нормативного документа, вимоги якого були порушені, дата та номер реєстрації цього документа в Міністерстві юстиції України. Довільне викладення або трактування вимог нормативних актів і документів не допускається.
Записи в акті ведуться на всьому полі аркуша, з метою унеможливлен-ня додаткових сторонніх записів. Незаповнені місця в тексті акта та табли-
цях перекреслюються позначкою "Т.". Скорочення слів, назв та іншого, крім загально-прийнятих абревіатур, не допускається.
6.10. У разі потреби до акту додаються копії документів суб'єкта туристичної діяльності, що свідчать про дотримання або порушення ним умов і правил здійснення туристичної діяльності. Перелік таких додатків наводиться в тексті акта під відповідним номером за порядком викладення результатів контролю.
6.11. Якщо внаслідок контролю суб'єкта туристичної діяльності виявлені порушення ліцензійних умов, що є підставою для прийняття ліцензійною комісією рішення щодо зупинення подальшої дії виданої ліцензії або її анулювання, то у висновках робиться запис про те, що органом контролю буде направлене подання до органу, який видав ліцензію.
6.12. Якщо, за визначенням органу контролю, виявлені недоліки в роботі суб'єкта туристичної діяльності можуть бути виправлені, то керівнику суб'єкта туристичної діяльності оформлюється припис. Припис є обов'язковим для виконання суб'єктом туристичної діяльності. У приписі зазначаються терміни та шляхи усунення виявлених порушень, заходи щодо забезпечення належних умов надання туристичних послуг у відповідності до вимог нормативних актів і документів.
Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку (до певної дати або постійно), зважаючи на реальні можливості суб'єкта туристичної діяльності, кількість і характер порушень.
Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису надається суб'єкту туристичної діяльності, другий - зберігається в органі контролю.
6.13. Усі примірники акта підписуються особами, які проводили перевірку, зазначається дата підписання. Керівник суб'єкта туристичної діяльності або особа, що його заміняє в разі відсутності керівника, власноручно засвідчує, що ознайомлений з актом перевірки та приписом і отримав один примірник, ставить свій підпис, дату та печатку суб'єкта туристичної діяльності.
6.14. У разі відмови представника суб'єкта туристичної діяльності, що перевірявся, підписати акт, перевірник робить в акті відповідний запис про те, що ця особа з актом ознайомлена і від підписання акту відмовилась.
6.15. Службова особа, яка здійснювала перевірку, контролює своєчасність надходження від суб'єкта туристичної діяльності письмової Інформації про виконання припису та документів, що свідчать про виправлення порушень. Усі ці матеріали зберігаються разом з актом перевірки.
При невиконанні керівником суб'єкта туристичної діяльності припису службова особа, яка здійснювала перевірку, подає відповідне повідомлення до органу контролю.
6.16. Якщо суб'єкт туристичної діяльності не знайдений за адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію, то службова особа, що здійснювала перевірку, з'ясовує в орендодавця наявність договору з суб'єктом туристичної діяльності на оренду приміщення. У разі неможливості з'ясувати нову адресу до акта вноситься про це відповідна інформація. З метою розшуку суб'єкта туристичної діяльності орган контролю вживає належні заходи. Якщо проведені заходи не дали позитивного результату, то особа, що здійснювала перевірку, готує подання до ліцензійної комісії щодо подальшої дії ліцензії, виданої цьому суб'єкту туристичної діяльності. До подання обов'язково додаються копії всіх документів стосовно проведеної перевірки.

7. Підстави для застосування до суб'єкта туристичноїдіяльностІ заходів впливу за порушення умов та правил провадження підприємницькоїдіяльності, пов'язаноїз організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійних умов)
7.1. Ліцензійна комісія Держкомтуризму або місцевого органу виконавчої влади в галузі туризму, яким право видачі ліцензій делеговано Держкомтуризмом (далі - орган, що видає ліцензії), мають право зупинити дію ліцензії у разі:
- порушень суб'єктом туристичної діяльності умов та правил провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з організацією іноземного та зарубіжного туризму (ліцензійних умов);
- невиконання суб'єктом туристичної діяльності у визначений термін розпоряджень Ліцензійної палати України та органу, що видає ліцензії, щодо додержання ліцензійних умов. 7.2. Орган, що видає ліцензії, має право анулювати ліцензію у разі:
- виявлення недостовірних даних у заяві суб'єкта туристичної діяльності на видачу ліцензії чи в документах, що додаються до неї;
- передачі суб'єктом туристичноїдіяльностІ ліцензії іншій особі;
- повторного або грубого порушення суб'єктом туристичної діяльності ліцензійних умов.
7.3. Орган, що видає ліцензії, розглядає питання про зупинення дії ліцензії або її анулювання на підставі подання органу контролю (чи інших державних органів) щодо виявлених порушень у діяльності суб'єкта туристичної діяльності. У поданні обов'язково містяться пропозиції щодо подальшої дії виданої суб'єкту туристичної діяльності ліцензії.
Органи, що видають ліцензії, розглядають подання лише за наявності документів, що підтверджують факти порушень суб'єктами туристичної діяльності умов ліцензування (актів перевірок, пояснень, довідок тощо).
Ліцензія вважається зупиненою з дати прийняття ліцензійною комісією рішення про зупинення її дії.
Ліцензія вважається анульованою з дати прийняття ліцензійною комісією рішення про анулювання ліцензії або з дати скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Мотивоване рішення про зупинення дії ліцензії або 11 анулювання доводиться у письмовій формі до відома суб'єкта туристичної діяльності в п'ятиденний термін з дня прийняття ліцензійною комісією відповідного рішення.
7.4. У разі своєчасного усунення порушень, що призвели до зупинення дії ліцензії, органи, що видають ліцензії, приймають рішення про поновлення ЇЇ дії.
Підставами для розгляду органами, що видають ліцензії, питання про поновлення дії ліцензії є:
- інформація суб'єкта туристичної діяльності про усунення порушень ліцензійних умов (з копіями підтвердних документів);
- акт перевірки суб'єкта туристичної діяльності про усунення порушень;
- подання до органів, що видають ліцензії, пропозицій від органу контролю щодо подальшої дії ліцензії суб'єкта туристичної діяльності.

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Інформація про основні митні правила
для громадян, які перетинають митний кордон України

Предмети (товари), валютні цінності, що переміщуються громадянами через митний кордон України, підлягають обов'язковому декларуванню.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною) точних даних про мету переміщення через митний кордон України предметів (товарів)і про самі предмети (товари), а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.

I. Ввезення предметів (товарів)
Від оподаткування звільняються:

  • предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства (далі - громадяни), які прямують рейсами залізничного та авіаційного транспорту, що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення, пересилаються в міжнародних поштових відправленнях вартістю менш як 200 євро (в тому числі підакцизні товари, додаток 1) або в разі ввезення одиничного неподільного предмета вартістю, що не перевищує 300 євро (крім підакцизних товарів). Зазначені в цьому абзаці предмети (товари) можуть декларуватися власником в усній формі за його бажанням;
  • предмети особистого користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) в Україну під письмове зобов'язання про зворотне вивезення або з метою транзиту;
  • речі, що ввозяться (пересилаються) в разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, у тому числі і на транспортні засоби в кількості однієї одиниці на члена сім'ї (за умови, що вони перебували на обліку в реєстраційних органах країни за попереднім місцем проживання громадянина (власника) не менше 1 року);
  • предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за межами України на користь резидента України, у разі підтвердження її складу органами, що вчиняють нотаріальні дії, та легалізації в консульських установах України, що діють у відповідній країні;
  • предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) громадянами-резидентами в Україну у вигляді призів (нагород), отриманих за участь у спортивних та інших змаганнях (конкурсах, фестивалях тощо), у межах, визначених угодами дарування, легалізованими в консульських установах України за кордоном, за винятком предметів промислового призначення (додаток 2) та транспортних засобів;
  • предмети (товари), що були попередньо вивезені (переслані) громадянами за митний кордон України під письмове зобов'язання про їх повернення та ввозяться (пересилаються) після їх тимчасового вивезення, за наявності митної декларації на тимчасове вивезення цих предметів;
  • предмети (товари), що ввозяться громадянами-резидентами, які виїжджали у службові відрядження за межі України від підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, працівниками дипломатичних установ України за кордоном, моряками рибопромислового, торговельного, річкового флоту та іншими, які мають право додатково ввозити в Україну предмети (за винятком лікеро-горілчаних та тютюнових виробів) на суму не більшу як 50 % заробленої іноземної валюти, підтвердженої документами (посвідчення про службове відрядження, довідки завіреної і підписаної керівником підприємства та головного бухгалтера про заробітну плату, а також печаткою підприємства).

Предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України в інших випадках підлягають обов'язковому декларуванню митним органам шляхом заповнення митної декларації та сплатою мита за повними ставками Єдиного митного тарифу України (2097-12), податку на додану вартість та акцизного збору.
Дозволяється ввозити в Україну, у тому числі з метою транзиту, для власних потреб без подання сертифіката відповідності на одну особу:

  • горілчаних виробів - 1 літр;
  • вина - 2 літри;
  • тютюнових виробів - 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів);
  • пива - 10 літрів;
  • продуктів харчування рослинного і тваринного походження на суму не більш ніж еквівалент 50 євро в кількості, визначеній у додатку 3;
  • мила, синтетичних миючих і поверхнево-активних засобів у кількості, визначеній у додатку 4.

Загальна вартість зазначеної продукції, що ввозиться однією фізичною особою, не повинна перевищувати суми, еквівалентної 5 євро.

Предмети (товари), при ввезенні яких в Україну потрібні дозволи відповідних органів на ввезення:

  • вогнепальна зброя, боєприпаси до неї, холодна зброя, вибухові матеріали, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії - дозвіл Міністерства внутрішніх справ України;
  • собаки - ветеринарний сертифікат, а також міжнародний кінологічний сертифікат (паспорт), виданих Кінологічною спілкою України або її відділеннями;
  • живі тварини - ветеринарний сертифікат Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації;
  • текстові, аудіо та аудіовізуальні матеріали (у разі потреби) - дозвіл Міністерства інформації України;
  • радіоелектронні засоби і високочастотні пристрої, установки (додаток 5) - дозвіл Державної інспекції електрозв'язку України;
  • лікарські засоби у кількості, що перевищує 5 упаковок одного найменування, або не більше кількості, яка потрібна для одного хворого на один курс лікування за призначенням лікаря, наркотичні та психотропні речовини, а також пристрої для куріння опію та гашишу - дозвіл Міністерства охорони здоров'я;
  • продукти харчування, продовольча сировина, супутні матеріали в обсягах, що перевищують норми, зазначені у додатку 3 - сертифікат відповідності Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Предмети (товари), що підлягають ветеринарному, екологічному, санітарному або фітосанітарному контролю, пропускаються після здійснення такого контролю відповідними службами.
Наявність зазначених сертифікатів не являється підставою для звільнення або відстрочення від сплати відповідних платежів (ввізне мито, податок на додану вартість, акцизний збір).
Пересилання в міжнародних поштових відправленнях харчових продуктів у будь-якій кількості без подання сертифіката відповідності не дозволяється.
Заборонено ввезення (пересилання) в Україну:

  • транспортних засобів, які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років тому, для постійного користування на території України, з метою відчуження, розукомплектування на запасні частини, крім вищевказаних випадків;
  • сильнодіючих, отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, інших предметів, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу чи призвести до зараження, руйнування навколишнього середовища;
  • друкованих матеріалів, кліше, негативів, відзнятих плівок, фотографічних знімків, кінострічок, відеозаписів, копій магнітної інформації для ЕОМ, рукописів, платівок та інших звукозаписів, малюнків, інших друкованих та образотворчих матеріалів, що містять пропаганду ідей війни, расизму, расової дискримінації і геноциду та іншу, що суперечить відповідним нормам Конституції України (254к/96-ВР);
  • предметів (товарів), вивезення яких заборонено відповідно до законодавства України (додаток 5);
  • предметів (товарів), імпорт яких здійснюється з порушенням прав промисловості або інтелектуальної власності;
  • харчових продуктів без сертифіката відповідності, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях.

Несупроводжуваний багаж може бути відправлений в Україну:

  • громадянами, які їдуть в Україну на постійне місце проживання;
  • громадянами України, які були у службовому відрядженні за кордоном більше одного року;
  • іноземними громадянами, які прямують в Україну у службових справах, як правило на довготривалий термін перебування;
  • іноземними студентами, строк тимчасового перебування яких на Україні перевищує один рік;
  • представниками міжнародних, іноземних організацій, представництв та осіб, які користуються на території України митними пільгами.

Несупроводжуваний багаж не може вміщувати предмети (партію товари) явно комерційного призначення.

II. Ввезення валюти України, іноземної валюти

Валюта України пропускається за умови подання митних декларацій на вивезення цієї валюти з України.
Ввезення валюти України в інших випадках забороняється. Валюта України вилучається і передається у власність держави безоплатно.
Іноземна валюта, що ввозиться в Україну готівкою, пропускається в сумі:

  • до 10000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої по курсу, встановленому Національним банком України без документів, що підтверджують джерела походження цієї валюти;
  • від 10000 до 50000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої по курсу, встановленому Національним банком України, враховуючи платіжні документи в іноземній валюті і подорожні чеки, громадяни мають подати митниці документи про джерела походження валюти (для резидентів) і заяву на ввезення валюти готівкою з зазначенням мети ввезення.

Ввезення іноземної валюти в сумі, що перевищує 50000 доларів США чи еквівалент в іншій валюті, має здійснюватися в безготівковому порядку або за допомогою платіжних документів в іноземній валюті. На ввезення валюти в сумі, яка перевищує 50000 доларів США, потрібен спеціальний дозвіл Національного банку України.

III. Вивезення предметів
Без оподаткування дозволяється вивозити:

  • предмети (товари) на суму у валюті України, що не перевищує товарної партії, тобто еквівалента 100000 євро, перераховану за курсом, встановленим Національним банком України, установленим на день оформлення митної декларації.

Товари (предмети), які не визнаються товарною партією:

  • товари та інші предмети, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі митної території України громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства (далі - громадянами), під письмове зобов'язання про зворотне ввезення таких предметів;
  • товари та інші предмети, які входять до складу спадщини, відкритої в Україні на користь громадянина (у разі підтвердження її складу нотаріусами), та які вивозяться (пересилаються) за межі митної території України;
  • товари та інші предмети, які були раніше ввезені (переслані) громадянами на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення або з метою транзиту через митну територію України та які вивозяться (пересилаються) з митної території України за наявності ввізної митної декларації;
  • культурні цінності, які тимчасово вивозяться (пересилаються) громадянами за дозволами Міністерства культури і мистецтв або вивезення (пересилання) яких здійснюється за дозволами Міністерства культури і мистецтв на підставі документів про те, що їх власник є автором цих культурних цінностей;
  • призи (нагороди), які вивозяться (пересилаються) громадянами, отриманими ними за участь у спортивних та інших змаганнях (конкурсах, фестивалях тощо), які проводяться в Україні, що підтверджується довідкою, виданою установою, яка проводила відповідне змагання, та завіреною місцевою державною адміністрацією;
  • товари та інші предмети (крім предметів промислового призначення), які вивозяться (пересилаються) громадянами, отримані ними у межах договорів дарування, за наявності нотаріально засвідчених договорів дарування;
  • товари та інші предмети (крім предметів промислового призначення), які вивозяться (пересилаються) громадянами, загальною вартістю, що не перевищує суми іноземної валюти, зазначеної у ввізній митній декларації, за умови використання цієї валюти на придбання таких предметів. Зазначене придбання має бути підтверджене відповідними товарними або касовими чеками. У разі пред'явлення органам митного контролю товарних або касових чеків, номінованих у валюті України, митна вартість зазначених товарів обчислюється за обмінним (валютним) курсом Національного банку, що діяв на день оформлення ввізної митної декларації;
  • товари та інші предмети (крім предметів промислового призначення), що вивозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з остаточним виїздом за межі України, якщо вони працювали на умовах трудового договору у юридичних чи фізичних осіб, на суму, що не перевищує 80 відсотків отриманого доходу за час перебування в Україні. Факт отримання доходу підтверджується довідкою, виданою державною податковою адміністрацією (інспекцією).

Предмети (товари), при вивезенні яких з України потрібні дозволи на вивезення:

  • твори мистецтв, культурні та історичні цінності (картини, скульптури, малюнки, акварелі, різноманітні види гравюр, мініатюри, вироби з фарфору, кришталю, кераміки, дерева, шкіри, коштовного та некоштовного каміння, дорогоцінних та недорогоцінних металів, кістки, предмети народних художніх промислів, гобелени, меблі, художній одяг та взуття, нумізматика, художня зброя, книги, рукописи, платівки, музичні інструменти, поштові марки тощо) та інші предмети, що становлять значну художню, історичну та іншу культурну цінність - дозвіл Міністерства культури України.
  • Товари та інші предмети, що підлягають ветеринарному, екологічному, санітарному або фітосанітарному контролю, пропускаються після здійснення такого контролю відповідними службами.
  • Заборонено вивезення за межі митної території України:
  • предметів (товарів), на які встановлюються державні дотації, крім предметів особистого користування;
  • предметів (товарів) промислового призначення (додаток 2);
  • дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них, культурних цінностей з метою відчуження;
  • сильнодіючих, отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, інших предметів, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу чи призвести до руйнування навколишнього середовища;
  • анульованих цінних паперів.

Предмети (товари), що підлягають ветеринарному, екологічному, анітарному або фітосанітарному контролю, пропускаються після здійснення такого контролю відповідними службами.

IV. Вивезення за межі України валюти України, іноземної валюти, цінних паперів
Громадянам дозволяється вивозити:

  • валюту України (обов'язково задекларовану в митній декларації) в сумі: резидентами України до 170 гривень, нерезидентами України до 85 гривень;
  • іноземної валюти:
  • громадянами в сумі до 1000 доларів США чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті (включаючи російські рублі), перерахованій по курсу уповноваженого банку України, на одну особу незалежно від віку;
  • безперешкодно пропускається валюта, яка була раніше ввезена в Україну (протягом одного року), що підтверджується належним чином оформленою митною декларацією;
  • дозволяється вивезення з України ювілейних і пам'ятних монет України з недорогоцінних металів, номінал яких виражено в гривнях і українських карбованцях без обмежень; із золота та срібла - у кількості не більш як 50 монет кожного найменування (незалежно від проби та ваги) на одну особу, у більшій кількості - лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;
  • при виїзді за кордон у службових справах строком до 30 днів дозволяється вивозити іноземну валюту в сумі до 300 дол. США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті по курсу, встановленому Національним банком України) на добу. Але загальна сума не може перевищувати еквівалент 9000 дол. США. Крім цього, на транспортні витрати в сумі до 1000 дол. США. Уповноважений банк надає дозвіл відповідно до розрахунку підприємства (організації) на відрядження;
  • громадянами-резидентами (з метою туризму, приватних справах) до 4000 дол. США, а також дорожні чеки й інші платіжні документи в сумі, що не перевищує 5000 дол. США, у тому числі дорожні чеки в сумі до 1000 дол. США (або еквівалент в іншій іноземній валюті) без дозволу уповноваженого банку України.

При переїзді на постійне місце проживання за межі України до 4000 дол. США за дозволом уповноваженого банку України;

  • громадянами-нерезидентами валюту готівкою, зняту з валютного рахунка на підставі дозволу уповноваженого банку України в сумі, що не перевищує 1000 дол. США, а також дорожні чеки й інші платіжні документи в сумі, що не перевищує 5000 дол. США (або еквівалент в іншій іноземній валюті) дорожніми чеками.

Чеки, вкладні книжки, платіжні документи та інші цінні папери:

  • громадянами-резидентами при вивезенні обов'язково декларуються в митній декларації;
  • громадяни-нерезиденти при вивезенні повинні мати митну декларацію на їх ввезення чи нотаріально завірене доручення від іншого нерезидента, який ввіз їх в Україну, з додержанням митних правил на ввезення.

V. Предмети, заборонені до транзиту через митну територію України:

  • зброя та боєприпаси всіх видів, військове спорядження;
  • літальні апарати, їх частини, прилади та спорядження до них;
  • станки й машини, призначені для виготовлення зброї, боєприпасів усіх видів та літальних апаратів, запасних частин до них;
  • наркотичні засоби;
  • радіоактивні предмети та речовини;
  • сильнодіючі, отруйні та вибухові речовини, інші предмети, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу чи призвести до руйнування навколишнього середовища;
  • предмети (товари), заборонені до ввезення в Україну згідно із законодавством України.

Стаття 17. Страхування туристів

Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.
Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, провадиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

(Закон Украины про туризм)

 
   
  Услуги| Наши проекты| Нормативные акты| Гостиницы - Рестораны| контакты| Home
Copyright © 2005 Otel-e.com               Создание сайта - САЙТ.СТРОЙ