| Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21 жовтня 2002 р. № 4-250/5608.
Діяльність з організації туризму та екскурсійна діяльність в багатьох країнах є однією з найбільш прибуткових сфер підприємницької діяльності. Саме як така вона виступає об’єктом ліцензування. Не є винятком в цьому аспекті й Україна.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, діяльність з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму та екскурсійна діяльність підлягає ліцензуванню.
Водночас ст. 14 Закону України “Про туризм” визначено коло суб'єктів ліцензування у відповідній сфері. До них віднесені: туристичні агентства, бюро подорожей, бюро екскурсій, екскурсійні бюро, бюро з прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності та фізичні особи, що провадять туристичну діяльність, передбачену їх статутами або положеннями.
Отже, суб’єктами ліцензування у сфері туристичної діяльності можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Відповідно до пункту другого Прикінцевих положень до приведення законодавства у відповідність до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, згідно з чинним законодавством ліцензуванню підлягає не вся господарська діяльність, що підпадає під ознаки туристичної діяльності, визначеної Законом України “Про туризм”, а лише діяльність, пов'язана з провадженням господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності.
Кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги на провадження цього виду діяльності встановлені Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, затвердженими спільним наказом Держпідприємництва України та Держкомтуризму України від 17 січня 2001 р. № 7/62 та зареєстрованими Міністерством юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 103/5294.
Виходячи з вищевказаного, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва України відзначив, що провадження суб'єктами господарювання, які мають на балансі чи в складі підприємства бази відпочинку, пансіонати, інші оздоровчі заклади для оздоровлення своїх працівників та членів їх сімей, не потребує отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього туризму.
Разом з тим, у зазначеному Листі вказано і на те, що у разі, якщо підприємства провадять господарську діяльність, пов’язану з реалізацією путівок фізичним та юридичним особам, тобто виступають як туроператори, їх діяльність підпадає під ознаки, визначені для провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього туризму, і підприємства мають право провадити цей вид діяльності після отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього туризму в установленому законодавством порядку. |
